Наслідки співпраці з фіктивним підприємством: кардинальні зміни у судовій практиці

Починаючи з перших років незалежності України представники приватного бізнесу стикаються з проблемою позбавлення їх права на податковий кредит з ПДВ, що призводить до збільшення суми податку до сплати. Переважно підставою для цього стають висновки податківців про проведення ними так званих «безтоварних» або «нереальних» господарських операцій. Маються на увазі операції з постачання товарів або надання послуг, які фактично не здійснювались, а існували лише на папері. В результаті таких операцій постачальник може незаконно зменшити свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Спори між підприємствами та контролюючими органами з цього приводу є найбільш поширеною категорією податкових справ. Нещодавно Верховний суд України прийняв декілька резонансних рішень, які здатні докорінно змінити існуючу судову практику на користь фіскалів.

Еволюція судової практики

Варто сказати, що судова практика в цій категорії спорів неодноразово зазнавала змін. Нажаль, за останні 10 років ми спостерігаємо тенденцію до все більш суворого трактування судами норм чинного законодавства по відношенню до платників податків, встановлення судовою практикою додаткових вимог до діяльності підприємств понад визначені законом. Останні рішення Верховного суду тільки підтверджують таку тенденцію.

Сутність змін у судовій практиці полягає у тому, що пріоритетним у судовому процесі стає дослідження контрагента позивача замість з’ясування реальності господарської операції.

Причиною подібного правозастосування є наявність на ринку представників «тіньового сектору економіки», які ухиляються від сплати податків та переводять безготівкові кошти у готівку. Механізм такої незаконної діяльності полягає як раз у проведенні «безтоварних» операцій  за допомогою спеціальних конвертаційних площадок. Однак застосування адміністративними судами останніх правових позицій Верховного суду здатне разом з позбавленням недобросовісних підприємств податкових вигід спричинити порушення прав значної частини сумлінних платників податків.

Реальність господарської операції

Починаючи з 2011 року і до теперішнього часу адміністративні суди виходили з того, що покупець товарів або послуг має право сформувати податковий кредит за операціями, які були реально вчинені сторонами, фактично здійснювались, а не лише задокументовані на папері.

Суди, приймаючи рішення, спирались на інформаційні листи Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року N 1936/11/13-11 та від 02.06.2011 року N 742/11/13-11. В ході розгляду справ суд з’ясовував, чи відбувався в процесі здійснення господарської операції рух активів від постачальника до покупця, чи наявна у покупця економічна мета для закупівлі відповідних товарів або послуг. Простіше кажучи, позивач мав довести, що товар дійсно був переданий йому не лише за допомогою надання суду видаткових накладних, а і підтвердивши реальність операції будь-якими додатковими доказами. Крім того, покупець мав дійсно потребувати таких товарів для використання у своїй господарській діяльності. Це означало б, що в діях покупця наявна певна ділова мета.

Згадані інформаційні листи повністю відповідали тодішній практиці Верховного суду. На необхідності дослідження реальності господарської операції було наголошено, зокрема, в Постанові Верховного суду від 21 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська. Згідно правового висновку, що міститься у цій постанові, податкові накладні, виписані постачальником, підтверджують  право покупця на податковий кредит лише за умови фактичного здійснення ними господарської операції. При цьому той факт, що уповноважена особа постачальника заперечує свою причетність до господарської діяльності підприємства та до підписання податкових накладних, не був взятий судом до уваги в якості підстави для позбавлення права на податковий кредит. Нещодавно Верховний суд з невідомих причин змінив свою позицію на прямо протилежну.

Дефект контрагента

Першою ластівкою нової практики стала Постанова Верховного суду України від 22 вересня минулого року у справі за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі. Суть справи як раз полягає у тому, що посадові особи контрагента заперечують свою причетність до фактичної діяльності підприємства, підписання будь-яких документів, в тому числі податкових накладних. У своїй постанові Верховний суд зробив висновок, що податкові накладні, виписані від імені таких посадових осіб, не можуть посвідчувати факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому Верховний суд не наголошував на необхідності встановлення реальності господарської операції. Також суд найвищої інстанції не зазначав, що непричетність посадових осіб має бути встановлена вироком суду.

В у справі за позовом ТОВ «Інбуд-ХХІ» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС України в м. Києві Верховний суд пішов далі, визначивши, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Що це означає? Припустимо, що  посадових осіб постачальника визнано винними за статтею 205 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво. Як наслідок, всі податкові накладні, виписані таким постачальником, не дають його покупцям права на податковий кредит. Це правило виконується навіть за умови підтвердження господарських операцій всіма необхідними первинними документами.

Уявіть собі наслідки такого правозастосування. Відтепер підприємства, які фактично працювали у своїй сфері, мали непогану репутацію, але при цьому приймали участь у схемах ухилення від сплати податків, активно притягатимуться податковою міліцією до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво. Лише на цій підставі всі покупці, які придбавали товари або послуги у такого підприємства, автоматично втрачають право на податковий кредит. Своє право вони не зможуть захистити в суді навіть якщо в процесі постачання було задіяно безліч співробітників та кожний етап постачання документувався.

Звичайно, кардинальна зміна Верховним судом своєї правової позиції на протилежну, викликала подив серед податкових юристів. Тим більше, що ще раніше, у 2007-2009 роках, Верховний суд стверджував, що платник податків не може нести відповідальність за порушення законодавства його контрагентом. Така позиція ґрунтувалась на практиці Європейського суду з прав людини у справах «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» та «Інтерсплав» проти України». Відповідної практики дотримувались і адміністративні суди всіх інстанцій.

Сподіваємось, що найближчим часом Верховний суд уточнить свою позицію, зазначивши всі істотні обставини справи, які підлягають дослідженню. Краще якщо це відбудеться раніше, ніж нова практика набуде широкого поширення. В протилежному випадку платникам податків доведеться боротися за своє право на податковий кредит з ПДВ у Європейському суді з прав людини.

Як нас знайти?

Address:

Україна, м. Київ, 04080
Московський проспект 6,
БЦ “Петрівка-центр”
9-й поверх, оф. 902

Business hours:

Пн. – Пт.
9:00 – 18:00

Phone number:

Тел.: +38 (067) 332 80 20