Приховані трудові відносини

автори - Олександр Шемяткін та Тетяна Сучик

видання - «Лідери ринку. Рейтинг юридичних компаній України – 2016»

Ризики у зв’язку із перекваліфікацією відносин у фактично трудові

Проблема щодо перекваліфікації відносин із цивільно-правових у трудові – не є новою. Раніше, ще до впровадження єдиного соціального внеску, більшість спорів щодо перекваліфікації відносин була пов’язана з претензіями фондів соціального захисту. З появою єдиного податку та можливості використання спрощеної системи в цілях податкової оптимізації органи фіскальної служби також активізувалися у напрямку викриття «прихованих» трудових відносин. Тут під пильною увагою органів саме відносини роботодавців з ФОП, де криється значна економія за рахунок ПДФО, військового збору та єдиного внеску.

Тепер ще й варто остерігатися штрафів з боку Державної служби з питань праці за не оформлення працівників, що на сьогодні складає 43 500 грн за кожного неоформленого працівника.

Залишаються також ризики, пов’язані зі зверненнями працівників до суду з вимогою про визнання факту перебування у трудових відносинах з роботодавцем. Нагадаємо, що з 2015 р. Кодексом законів про працю передбачено, що у разі не оформлення трудових відносин працівник має право вимагати виплату заробітної плати у розмірі не нижчому ніж середня заробітна плата за відповідним видом економічної діяльності у регіоні. При цьому фактично виплачена роботодавцем заробітна плата не враховується. З проаналізованих нами рішень вбачається, що при доведенні працівником факту перебування з роботодавцем у трудових відносинах суди все ж таки присуджують працівникові заробітну плату в розмірі не нижчому ніж середня заробітна плата у регіоні.

Отже, найбільш суттєвим ризиком для роботодавців є донарахування органами фіскальної служби грошових зобов’язань за взаємовідносинами з ФОП.

Сьогодні немає законодавчо визначених критеріїв (ознак), за якими відносини з ФОП підлягають перекваліфікації у трудові, тому перекваліфікація, по суті, залежить від внутрішнього переконання перевіряючого. У деяких випадках аргументація фіскальних органів взагалі не піддається логіці. Для прикладу, в нашій практиці був випадок, коли фіскальні органи дійшли висновку про наявність фактично трудових відносин між замовником та ФОП лише з огляду на те, що у штаті такого замовника були працівники зі схожими функціями. Якщо керуватися логікою податкових органів, то аутсорсинг більшості функцій компаній взагалі стає неможливим.

Суди теж «по-своєму» визначають критерії. Єдиного підходу на рівні судової практики (роз’яснень вищих судів, ВСУ) поки не вироблено, що теж є наслідком різної кваліфікації відносин за подібних обставин. В одних випадках суди виходять виключно з формальних ознак відносин (наявність цивільно-правового договору й актів наданих послуг/виконаних робіт достатньо для кваліфікації відносин як цивільно-правових), тоді як в інших випадках досліджують суть, характер відносин, виходячи з фактичних взаємин між сторонами.

Встановлення критеріїв наявності фактично трудових відносин

Відповідно до Рекомендацій Міжнародної організації праці про трудове правовідношення №198, «національна політика держави повинна, як мінімум, передбачати заходи, спрямовані на <...> проведення розмежування між працівниками та самостійно зайнятими особами».

Деякі країни Європи, з метою захистити права працівників та гарантувати їм належний захист, на законодавчому рівні визначили критерії розмежування трудових та цивільно-правових/господарських відносин. В інших країнах такі критерії напрацьовуються на рівні судової практики.

До першої групи, зокрема, належить Мальта. У 2012 р. тут були визначені 8 критеріїв кваліфікації відносин як трудових. У разі відповідності 5-ом із них відносини слід кваліфікувати як трудові, а саме:

  • особа отримує 75% доходу протягом року від одного замовника;
  • вид та обсяг роботи визначаються замовником;
  • обладнання, інструменти надаються замовником;
  • особа підпорядковується режиму праці замовника;
  • виконавець має виконувати роботу особисто без права передоручення;
  • особа інтегрована у виробничий процес чи організаційну структуру замовника;
  • робота, яку виконує особа, є основним елементом у діяльності замовника та спрямована на досягнення завдань замовника;
  • особа виконує роботу ідентичну виконуваній штатом замовника або (у разі передання функцій на аутсорсинг) початково виконуваній працівниками замовника.

У Португалії в Трудовому кодексі закріплені схожі, у порівнянні з мальтійськими, критерії визнання відносин де-факто трудовими. З’являється ще такий критерій як виконання роботи за місцезнаходженням замовника або у місці, визначеному замовником. У Нідерландах взагалі закріплена презумпція наявності трудових відносин, якщо особа 3 місяці поспіль на регулярній основі (не менше ніж 20 годин на місяць) виконує роботу для замовника.

З аналізу досвіду європейських країн вбачається, що основним критерієм кваліфікації відносин як трудових є критерій «підпорядкованості» та «підконтрольності» виконавця замовнику (зокрема, включає виконання роботи у спосіб, відповідно до вказівок та під контролем замовника). Крім того, часто зустрічається критерій «інтегрованості» виконавця в структуру замовника (можливість давати вказівки іншим працівникам замовника, користуватися благами, аналогічними тим, що надаються штатним працівникам, тощо), а також критерій економічної залежності виконавця від одного замовника (коли основним або єдиним джерелом доходу виконавця є один замовник, що, в принципі, не притаманно для підприємницької діяльності).

Необхідність визначення в Україні на законодавчому рівні критеріїв диктується практикою контролюючих органів щодо перекваліфікації відносин, що наразі зводиться до інтерпретації органами ознак відносин на власний розсуд. Це є наслідком безпідставних донарахувань та кримінальних проваджень стосовно посадових осіб платників, які працюють зі справжніми, а не псевдопідприємцями. Проаналізувавши практику інших країн, оптимальним вбачається встановлення 7-ми критеріїв, у разі відповідності 3-ом з яких відносини підлягають перекваліфікації.

Попередньо ми пропонуємо наступні:

  • якщо особа протягом 6 місяців виконує роботу/надає послуги одному замовнику;
  • особа одержує протягом більше ніж 6 місяців 85% доходу від одного замовника;
  • особа підпорядковується внутрішнім інструкціям та робочому розпорядку виконавця;
  • особа здійснює діяльність на території виконавця, не маючи власного/орендованого місця для провадження такої діяльності;
  • особа використовує майно (телефони, комп’ютери, принтери, факси, автомобілі, канцтовари, спецодяг, бензин та ін.), що належить виконавцю;
  • до початку реєстрації підприємцем особа була штатним працівником виконавця;
  • у штаті замовника є працівники зі схожими функціями.

Зазначимо, що до окремих сфер діяльності (таких як ІТ), у зв’язку з їхньою специфікою та психологією сплати податків, що сформувалася з плином часу, зазначені критерії можна не застосовувати (що практикується для різного роду бізнесу в інших країнах).

 

Як нас знайти?

Address:

Україна, м. Київ, 04080
пр-т Степана Бандери 6,
БЦ “Петрівка-центр”
9-й поверх, оф. 902

Business hours:

Пн. – Пт.
9:00 – 18:00

Phone number:

Тел.: +38 (067) 332 80 20